Щонайменше семеро дітей з Херсонського Будинку Дитини повернулися до України за сприяння української влади та посередників з Катару. Серед них – Анастасія та Микола Володіни, чия мати у лютому цього року їздила за ними до Москви.
Пізніше Анастасія померла в українській лікарні, лише через кілька тижнів після того, як їй виповнилося шість років. Лікар назвав причиною її смерті епілептичний напад. Микола перебуває під опікою української держави, поки його батьки чекають рішення суду стосовно своїх батьківських прав.
Решта херсонських дітей все ще залишаються під владою Росії.
ЯК МИ ПРАЦЮВАЛИ НАД ЦІЄЮ ІСТОРІЄЮ
Протягом більш ніж року журналісти The New York Times провели понад 110 інтерв’ю з родичами та вихователями дітей з Херсонського Будинку Дитини, українськими держслужбовцями та прокурорами, призначеними Росією посадовими особами в окупованому Херсоні та Криму, нинішніми та колишніми вихователями двох кримських дитячих установ, волонтерами з Криму, адміністраторами груп підтримки прийомних батьків, адвокатами в Росії, міжнародними юристами та експертами з розслідувань воєнних злочинів, правозахисниками, істориками та військовими експертами.
Щоб знайти 46 дітей з Херсонського Будинку Дитини в Криму, команда The New York Times проаналізувала список осіб, які зникли безвісти в державних та правоохоронних базах, і знайшла повні імена та фотографії дітей. (Журналісти також виявили помилки в деяких анкетах, які пізніше були виправлені українськими слідчими після того, як з ними зв’язалась The Times.) Використовуючи ці анкети, а також фотографії, отримані безпосередньо від вихователів та опікунів дітей, журналісти отримали щонайменше 10 підтверджень про місцезнаходження дітей у період із 2022 по 2023 рік. Команда The Times знайшла дітей на фото і відео, опублікованих в Telegram російськими чиновниками, що їх відвідували, у документальних фільмах, знятих російськими пропагандистськими каналами, а також у рекламі російської новорічної благодійної акції. Журналісти The Times створили свій власний архів фотографій дітей та підтвердили інформацію за допомогою їх колишній українських вихователів. Використовуючи ці дані, журналісти проаналізували тисячі анкет у російському федеральному банку даних дітей-сиріт і знайшли щонайменше 22 дитину з Херсонського Будинку Дитини, які були доступні для усиновителів та прийомних батьків у Росії.
Для ідентифікації посадових осіб, які брали участь у плануванні та переміщенні дітей, журналісти The Times порівняли інформацію, отриману з інтерв’ю, з даними з відкритих джерел, серед яких законодавчі акти та архіви, опубліковані адміністрацією Президента Росії та уповноваженою з прав дитини, кримські та російські телерепортажі, фотографії, розміщені в російських соцмережах “ВКонтакті” та “Однокласники”, відео, з відкритих Telegram-каналів українських та російських посадовців, а також документи, виявлені у російському реєстрі юридичних осіб. Журналісти порівняли свої висновки з документами, які їм вдалось отримати, текстовими повідомленнями та фотографіями, наданими вихователями дітей у Херсоні та волонтерами у Криму. Деякі інформація була перевірена аналітиками Інституту вивчення війни. Журналісти також проаналізували і перевірили інформацію, отриману з Telegram-ботів, що викладають у публічний доступ російські дані, та веб-сайтів, які використовують програмне забезпечення для розпізнавання осіб.
Відео і фотомонтаж – Наталі Рено. Переклади та додатковий пошук інформації – Оксана Нестеренко. Додатковий переклад – Мілана Мазаєва.
Ребекка Ліберман працювала над дизайном в місті Нью-Йорк. Адам Колл, Слава Яценко, Антон Лавренюк та Евеліна Рябенко додатково працювали над проектом в Херсоні.
